Троянди в історії
За індійськими пуранами (міфами), найкрасивіша з усіх жінок - Лакшмі - народилася з пуп'янка троянди. Господар Всесвіту Вішну, побачивши красуню, що спить у своєму трояндовому ложі, розбудив її поцілунком і взяв за дружину. Лакшмі стала богинею краси, а троянда, що її вкривала, - символом божественної таємниці й з тих пір вважається у всіх східних народів священною.
У Древній Персії поети не втомлювалися оспівувати її. За перськими сказаннями, вона була подарунком самого Аллаха. З'явилися до нього одного разу всі квіти із проханням призначити їм нового володаря замість сонного лотоса - той хоча й був красивим, але часто забував про свої обов'язки. Аллах почув їхнє прохання й призначив правителькою білу троянду з її гострими колючками. Соловей, побачивши нову царицю квітів, був зачарований її красою й у захваті пригорнув троянду до своїх грудей. Але гострі колючки встромилися йому в серце, і червона кров, бризкнувши із грудей нещасного, зросила ніжні пелюстки чудової квітки. Дотепер зовнішні пелюстки багатьох троянд зберігають свій рожевий відтінок.
Греки вважали троянду даром богів. За словами Анакреона, троянда народилася з білосніжної піни, що покривала тіло Афродіти, коли богиня любові вийшла з моря. Побачивши цю квітку, зачаровані боги обляпали її нектаром, що і надав їй дивовижний аромат.
Троянда у греків - супутниця радісних і сумних святкувань. Вінками із троянд, перевитих миртами, прикрашали наречених. Трояндами вбиралися двері, що ведуть у будинок, а пелюстками всипалося шлюбне ложе. Трояндами усипали шлях переможця, що повертався з війни, і його колісницю. Ними ж встеляли тіло й гробниці померлих.
Із Греції троянда була перенесена колоністами в Рим і прекрасно там прижилася. Якщо в Греції в богів вона служила символом любові й краси, а в людей - вираженням веселощі, радості й глибокому суму, то в римлян у часи республіки ця квітка вважалася символом строгої моральності й служила нагородою за видатні діяння.
У римлян був звичай під час дружніх бенкетів кидати у вино пелюстки зі своїх трояндових вінків. Вино з пелюстками троянд випивали на знак симпатії до того, із чийого вінка вони обсипалися.
Знаменита єгипетська цариця Клеопатра, приймаючи в себе Марка Антонія, веліла покрити всю підлогу зали товстим шаром трояндових пелюсток. Щоб переконати Антонія в щирості своїх почуттів, Клеопатра наказала обприскати сильною отрутою троянди свого вінка, а коли Антоній, клянучись їй у любові, обсипав пелюстки троянд із її вінка у свою чашу з вином і хотів його випити, вона вирвала чашу в нього з рук й, сказавши: "Дивися, Антоній, як мені легко було від тебе позбутися, якби тільки я могла без тебе жити!", повеліла випити цю чашу засудженому на смерть невільникові.
Римські воїни, відправляючись на війну, знімали шоломи й надягали вінки із троянд, щоб вселити в себе мужність. Троянда служила емблемою хоробрості.
У період падіння Риму троянда із царственої квітки стає предметом розкоші, на який витрачалися божевільні гроші. Наприклад, марнолюбний проконсул Веррес пересувався по Риму не інакше як на носилках, матрац і подушки яких набивалися свіжими пелюстками троянд, та й сам проконсул був оповитий гірляндами із цих квітів. Ще більше троянд було потрібно імператорові Нерону. У його знаменитій обідній залі, де стеля й стіни оберталися під час бенкетів, зображуючи позмінно чотири пори року, замість граду й дощу на гостей сипалися мільярди свіжих трояндових пелюсток.
Починаючи із середніх віків римські папи нагороджують видатну чесноту золотою посипаною дорогоцінними каменями трояндою. Велика квітка на довгому стеблі складена з окремих пелюсток, на яких вирізьблені ім'я папи й чесноти тієї особи, якій троянда призначається. На листі блищать незліченні малюсінькі діамантики, що зображують небесну росу. За старих часів цю гілку троянди укладали у витончений футляр, оббитий зсередини блакитним атласом, а зовні викладений інкрустаціями у вигляді срібних троянд. Тепер же троянду обертають у шовкову хустку й укладають на підстилці з вати в просту коробку. У день іменований "Domіnіca іn rosa" (трояндова неділя), папа благословляє таку троянду в присутності повного зібрання кардиналів у церкві св. Петра, обкурює її фіміамом, окропляє святою водою й посилає гідній царственій особі.
Майже невідома в Англії до XІ ст., троянда з'явилася при дворі англійських королів незадовго до початку кривавої війни між йоркським і ланкастерським будинками. Троянда так зачарувала своєю красою претендентів на престол, що обидва помістили її у свій герб: перший обрав собі білу, а другий - червону. Тому запекла міжусобна боротьба Генріха VІ Ланкастера з Едуардом Йоркським за англійський престол, що тривала, як відомо, більше 30 років, зветься Війною червоної й білої троянди. На згадку про ці війни англійські садівники вивели особливий сорт троянди, що одержала назву ланкастер-йоркська: на одному кущі ця троянда давала й білі, і червоні квіти.
Цікаву роль зіграла троянда в житті королеви Вікторії. Розповідають, що на придворному балі на честь принца Альберта Кобурзького, що приїхав в Англію свататися до королеви Вікторії, королева на знак своєї до нього симпатії відчепила від корсажу троянду й передала йому. Принц був у захваті, але не знайшов на своєму фраці петлі, куди б він міг прикріпити дорогоцінний подарунок. Не замислюючись ні хвилини, він перочинним ножем зробив на фраці, саме проти серця, хрестоподібний надріз. Ця спритність і ціна, що він надав її невеликому знаку уваги, остаточно зачарували Вікторію, і вона погодилася стати дружиною принца.
